Ку́ма — пу́ма (Paris)

Вона живе там де Париж…

Зʼявилася в твоєму полі зору…

І ти як пламʼя вже гориш

Моя ку́ма — вона пу́ма,

І ти охоту не неї вздумав???

Не дивись на неї довго —

Це вийде, мабудь, дуже дорого ...

Моя ку́ма — вона пу́ма,

І на неї весь кураж.

Всі парижські сходять з розуму

Не врубають: чия ж вона?

Після танців, з понеділка

вона справжня українка

Як забути її можна?

Така особлива, така не кожна…

Погляд — ніби випадково,

Але влучає точно в ціль.

Вона грає дуже тонко,

Не залишаючи слідів

На неї йде полювання…

Але є один секрет:

Ті, хто думав, що впіймали —

Самі втратили сюжет.

Моя ку́ма — вона пу́ма,

І на неї весь кураж.

Всі парижські сходять з розуму

Не врубають: чия ж вона?

Моя ку́ма — вона пу́ма,

І хай в очах її азарт.

Не подумай що це — це випадок,

це чіткий її стандарт.

Всі ці хлопці з їхнім шармом,

З вином, парфумом і словами…

Не читають між рядками —

З ким насправді мають справу.

Вона сміється дуже ніжно,

Але вона вогонь і сталь.

І ніхто не розуміє,

Що це — наша, рідна даль.

Вона не просто ніч Парижа,

Не просто тінь серед вогнів.

Вона — з землі, де сила тиша,

Де серце б’ється без страхів.

І поки світ гадає, хто вона —

І звідки цей вогонь в очах…

Після танців, з понеділка

вона справжня українка

Моя ку́ма…

(Моя пу́ма…)

Вона українська вся.