я лисиця

По доро́зі йшла, хвіст як пла́м’я,

Сонце па́дало в руда́ве зна́м’я,

Я збира́ла все́, що зустрічала —

Щастя, і го́ре, і все що бажала .

Я лиси́ця, я сестри́ця,

Не все́ мені в світі згоди́ться.

Все́, що своє — заберу́ з со́бою,

Все́, що чуже — залишу́ за спино́ю.

Я відпуска́ю за́йве,

Я лиша́юся собо́ю.

На шляху́ мені трапля́лись

Сни́, що ві́тром розліта́лись,

Золоте́ — та без потреби,

І чу́же, що пра́хом з не́ба.

Лисы́ця з Уржи́ків — хвіст як крило́,

Не все́, що знайду́ — мені́ за добро́.

Лиси́ця з Уржи́ків — вчуся жить по-ново́му,

До сві́ту, до взліту, до се́бе й додо́му.

Я — лиси́ця.

Я — сестри́ця.

Не все́ мені́ у сві́ті згоди́ться.

Що на доро́гу — в серці пригріє,

Що без любові — хай ві́тер розвіє.

Ох і лиси́ця, ох і сестри́ця,

Вже відпуска́є зайве — вчитьсЯ не злиться.

Ох і лиси́ця, хвіст як жар-пти́ця,

Що їй не за се́рце — вітро́м води́ться.

Ох і лиси́ця, ба́чили лю́ди:

Скільки не бра́ла — ще краще не бу́де.

Все́, що не тре́ба — піде́, як води́ця,

Все́, що її́ — само́ поверне́ться.