[Verse 1]
Декому краще вдаються приголосні,
декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав:
вона так легко вгризається в шкіру,
не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись
її ім’я́.
[Verse2]
Добре було б знати, звідки вона прийшла
й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима,
до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати
й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені –
хтось би точно отримав нове звання.
[Electric Guitar Solo]
[Pre-Chorus]
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх,
як то́ра або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці,
перш ніж почати війну.
[Chorus]
Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все,
вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне,
вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде,
щоби не втратити те, що є.
[Bridge]
Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов,
я бачив кров на її зубах.
[Distortion Guitar Solo]
[Final Chorus]
Стережіть її, янголи,
беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій,
коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді,
чи вона взагалі пам’ятає мене.
[Outro]
[Ending]
Dimik
