[Pre-Intro]
Вони сіли за стіл, накритий на всіх,
поскидавши шкірянки й важкі піджаки.
Відімкнули мобільники, поклавши їх
біля себе, на стіл, де темніли пляшкИ.
[Verse 1]
Охорона вийшла й свіжа імла,
за вікном стояла, як океан,
і торкалася вікон густого тепла,
мов жіночі пальці відкритих ран.
[Verse 2]
Він усім наливав, хто сидів за столом.
Наливав по вінця, як самОму собі.
І токайські вина, ямайський ром відбивали світЕл вогні голубі.
[Pre-Chorus]
Наливав і думав: коли тепер
ми іще зберемось без жодних справ?
Ще усі живі й ніхто не помер.
Я їх сам знаходив і вибирав.
[Chorus]
Я їх сам кришував і сам боронив,
я їх вів за собою крізь морок і страх,
я тримався за них і дбав про них,
і запалював сонце на їх прапорах.
Молоді й веселі, неголені й злі, вони правлять світ, як я їх учив. Я їх знаю всіх, хто при цьому столі глушить ром і мадеру, яка так гірчить.
[Bridge]
Я підтримую кожного словом своїм,
я дарую впевненість та благодать,
я годую їх і наливаю їм. Але хто із них усіх мене здасть?Хто та сука, яка мене закладе?
Хто прикличе зраду на цей поріг?
Хто зламає сл-Ова осердя тверде
й підведе під мінтовські волини всіх?
Наймолодший із них, із рубцЕм на щоці,
той, що пАленим джином запивав кокаїн,
нервував за столом, як усі курці,
що не можуть курити свій нікотин,
і кричав йому: бос, ну що за діла?
Ми усіх порвемО, нам підкаже шлях,
наша вдача, яка нас завжди вела,
наша зброя і кулі в наших тілах!
[Pre-Chorus]
Але він наливав йому і говорив:
кожна вдача рано чи пізно мина.
Ти їм перший зілл’єш, як натиснуть згори,
всі рахунки, адреси та імена
Й молодий мовчав, не маючи слів,
й задивлявся у вугільну мертву пітьму,
забуваючи все, що він тут наплів,
й що усі перед тим наплели йому.
[Bridge]
...За вікном унизУ протікала ріка,
віддаляючи їхні співи і плач.
І вогонь від далекого маяка
золотив покрівлі сусідніх дач,
Золотив олИвкове чорне гілля,
золотив машин тоноване скло,
золотив усе, що дала земля,
золотив усе, що буде й було.
Їхні рухи і погляди, їхні слова,
всі навколишні стіни, дерева, мости.
Бо нічого не зміниться, і тільки трава
буде кожного року інакше рости.
[Bridge]
Охорона стояла коло дверей,
насторожена і перемучена вже,
і дивилась на тіні між теплих дерев,
розуміючи, кого стереже.
[Final Chorus]
Ті, в кімнаті, скінчивши свою сівбу,
добивали зі столу останні пляшки,
й, увімкнувши кожен свою трубу,
рахували пропущені за ніч дзвінки.
Й на плечах їхніх німби, прозорі, як сіль,
вже запалювались, мов аварIйні вогні,
[Outro]
щоби їх помітно було звідусіль —
серед тиші, в тумані, на глибині.