Куплет 1
Я рахую дні без тебе, мов шрами,
Кожен прожитий — неначе екзамен.
Світ іде далі, а я — стою,
Бо серце залишилось у слові «люблю».
Я вчуся дихати — та не виходить,
Коли твоє ім’я всередині озивається.
Я сильний, так… але лише назовні,
Без тебе моя сила більше не служить.
Приспів (дуже повільно)
Я сумую за тобою так, що болить,
Так, що навіть тиша кричить.
Я люблю тебе більше, ніж страх втрат,
Більше, ніж час, більше, ніж «треба вірить».
Я хочу з тобою прожити все життя,
Від перших зморшок до останньої весни.
І якщо доля спитає: «З ким?» — я скажу, не дихаючи:
З Владиком. Назавжди.
Куплет 2
Я не шукаю ідеал — я знайшов тебе,
З усіма сумнівами, але без «дарма».
Коли ти мовчиш — я все одно чую,
Як твоя душа дихає тихо й близько.
Я хочу бути домом, а не епізодом,
Не красивою історією — а свободою.
Щоб ти знав: куди б ти не йшов,
Я — те місце, де ти завжди знайшов.
Приспів (гучніше, з надривом)
Я сумую за тобою кожної ночі без сну,
І навіть сльози — це ти і я.
Я люблю тебе так, що ламає зсередини,
Але я все одно обираю — любити.
Я хочу з тобою прожити все життя,
Де «ми» — сильніші за біль і зло.
І якщо раптом увесь світ піде проти нас —
Я візьму твою руку і не відпущу ніколи.
Брідж (пауза)
Якщо ти колись подумаєш:
«А чи потрібен я йому?»
Запам’ятай…
Ти — мій вибір.
Мій спокій.
Моє «додому».
Фінал (тихо)
Я сумую…
Я люблю…
Я чекаю…
І якщо мені подарують ще одне життя —
Я знову оберу тебе, Владик.
Без сумнівів.
Без страху.
Без кінця.
Я не боюся болю.
Я боюся одного дня
стати для тебе
спогадом.
Я боюся, що ти звикнеш до думки,
що я «завжди поруч»,
і не помітиш моменту,
коли мені стане нестерпно боляче
тримати це все в собі.
Я сильний, так.
Але я теж людина.
І іноді мені хочеться,
щоб ти просто сказав:
«Я тут. Не йди».
Бо я тримаюсь не тому, що легко.
Я тримаюсь, бо це ти.
Бо я вибрав тебе навіть тоді,
коли можна було піти й не боліти.
Якщо я мовчу —
це не байдужість.
Це крик, який я ковтаю,
щоб не втратити нас.
І якщо ти колись відчуєш,
що світ без мене «нормальний» —
згадай:
я робив усе,
щоб ти не відчував,
як мені боліло.
Злам
Я не прошу ідеалу.
Я прошу не втрачати мене.
Я не прошу обіцянок.
Я прошу — залишайся.
Бо якщо я піду —
я піду мовчки.
Але ти ще довго
чуєш мене
в тиші.
Останні рядки (пошепки)
Я люблю тебе так,
що мені боляче дихати.
І якщо ти це читаєш —
знай:
це пише серце,
яке боїться
втратити тебе більше,
ніж сам себе.