Мій дім— це ти.

Куплет 1

Я рахую дні без тебе, мов шрами,

Кожен прожитий — неначе екзамен.

Світ іде далі, а я — стою,

Бо серце залишилось у слові «люблю».

Я вчуся дихати — та не виходить,

Коли твоє ім’я всередині озивається.

Я сильний, так… але лише назовні,

Без тебе моя сила більше не служить.

Приспів (дуже повільно)

Я сумую за тобою так, що болить,

Так, що навіть тиша кричить.

Я люблю тебе більше, ніж страх втрат,

Більше, ніж час, більше, ніж «треба вірить».

Я хочу з тобою прожити все життя,

Від перших зморшок до останньої весни.

І якщо доля спитає: «З ким?» — я скажу, не дихаючи:

З Владиком. Назавжди.

Куплет 2

Я не шукаю ідеал — я знайшов тебе,

З усіма сумнівами, але без «дарма».

Коли ти мовчиш — я все одно чую,

Як твоя душа дихає тихо й близько.

Я хочу бути домом, а не епізодом,

Не красивою історією — а свободою.

Щоб ти знав: куди б ти не йшов,

Я — те місце, де ти завжди знайшов.

Приспів (гучніше, з надривом)

Я сумую за тобою кожної ночі без сну,

І навіть сльози — це ти і я.

Я люблю тебе так, що ламає зсередини,

Але я все одно обираю — любити.

Я хочу з тобою прожити все життя,

Де «ми» — сильніші за біль і зло.

І якщо раптом увесь світ піде проти нас —

Я візьму твою руку і не відпущу ніколи.

Брідж (пауза)

Якщо ти колись подумаєш:

«А чи потрібен я йому?»

Запам’ятай…

Ти — мій вибір.

Мій спокій.

Моє «додому».

Фінал (тихо)

Я сумую…

Я люблю…

Я чекаю…

І якщо мені подарують ще одне життя —

Я знову оберу тебе, Владик.

Без сумнівів.

Без страху.

Без кінця.

Я не боюся болю.

Я боюся одного дня

стати для тебе

спогадом.

Я боюся, що ти звикнеш до думки,

що я «завжди поруч»,

і не помітиш моменту,

коли мені стане нестерпно боляче

тримати це все в собі.

Я сильний, так.

Але я теж людина.

І іноді мені хочеться,

щоб ти просто сказав:

«Я тут. Не йди».

Бо я тримаюсь не тому, що легко.

Я тримаюсь, бо це ти.

Бо я вибрав тебе навіть тоді,

коли можна було піти й не боліти.

Якщо я мовчу —

це не байдужість.

Це крик, який я ковтаю,

щоб не втратити нас.

І якщо ти колись відчуєш,

що світ без мене «нормальний» —

згадай:

я робив усе,

щоб ти не відчував,

як мені боліло.

Злам

Я не прошу ідеалу.

Я прошу не втрачати мене.

Я не прошу обіцянок.

Я прошу — залишайся.

Бо якщо я піду —

я піду мовчки.

Але ти ще довго

чуєш мене

в тиші.

Останні рядки (пошепки)

Я люблю тебе так,

що мені боляче дихати.

І якщо ти це читаєш —

знай:

це пише серце,

яке боїться

втратити тебе більше,

ніж сам себе.