Я цього нікому не казав,
Бо не хочу, щоб від інших ти це взнала.
Так як тебе, я ще нікого не кохав,
Але душа лише паперу цю таємницю відкривала.
Та й йому не довіряв я, дивився, як листи горіли,
А цигарки тушилися в написане ім′я.
Серце все раділо та боліло,
Коли я мріяв, що ти будеш моя...
А на папері знов пропалені дірки,
В них догорає те, що не сказав.
Моя любов — мої німі рядки,
Які я власноруч у попіл розтирав.
Ти не моя... і не була ніколи,
Лиш дим гіркий малює силует.
Та рвались з зошита листи,
А всередині наче жаром обпікає,
І вірші, які написані тобі, горіли —
Ніхто вже їх не прочитає.
Я роками грав в надумане кохання,
Але ж на серці закарбовано лише твоє ім'я.
Не думай, це не банальне зізнання —
Ти ніколи не була тай і не будеш моя.
А на папері знов пропалені дірки,
В них догорає те, що не сказав.
Моя любов — мої німі рядки,
Які я власноруч у попіл розтирав.
Ти не моя... і не була ніколи,
Лиш дим гіркий малює силует.
Я тобі цього ніколи не казав,
І навряд чи взагалі колись тобі це скажу.
Так як тебе, я нікого не кохав...
А на листу уже нові куплети,
Безпорадність розриває душу на шматки .
І жар від сигарети
Робе у віршах нові