Ти не моя

Я цього нікому не казав,

Бо не хочу, щоб від інших ти це взнала.

Так як тебе, я ще нікого не кохав,

Але душа лише паперу цю таємницю відкривала.

​Та й йому не довіряв я, дивився, як листи горіли,

А цигарки тушилися в написане ім′я.

Серце все раділо та боліло,

Коли я мріяв, що ти будеш моя...

​

А на папері знов пропалені дірки,

В них догорає те, що не сказав.

Моя любов — мої німі рядки,

Які я власноруч у попіл розтирав.

Ти не моя... і не була ніколи,

Лиш дим гіркий малює силует.

​

Та рвались з зошита листи,

А всередині наче жаром обпікає,

І вірші, які написані тобі, горіли —

Ніхто вже їх не прочитає.

​Я роками грав в надумане кохання,

Але ж на серці закарбовано лише твоє ім'я.

Не думай, це не банальне зізнання —

Ти ніколи не була тай і не будеш моя.

​

А на папері знов пропалені дірки,

В них догорає те, що не сказав.

Моя любов — мої німі рядки,

Які я власноруч у попіл розтирав.

Ти не моя... і не була ніколи,

Лиш дим гіркий малює силует.

​

Я тобі цього ніколи не казав,

І навряд чи взагалі колись тобі це скажу.

Так як тебе, я нікого не кохав...

​А на листу уже нові куплети,

Безпорадність розриває душу на шматки .

І жар від сигарети

Робе у віршах нові