Воїн інженер

Над Донбасом сонце сходить, тиша ріже слух,

Тут усе просякло болем, тут тримаєм дух.

Залишив я Вінницю, квітучий Подільський край,

І привіз сюди мотор, що гуде, як трамвай.

Стоїть у полі екскаватор, жовтий, наче степ,

І в ньому воїн, не стрілець, а мудрий інженер.

Ми не руйнуєм, ми будуєм, тут закон простий:

Фортеця-копанір — останній, перший і святий.

​Де сірі терикони небо пробивають,

Де посадки наші сліди війни ховають,

Там гуде наш роботяга, там гримить метал,

Він окопи риє глибше, ніж сам сатана знав.

І коли у небі гупне, і прилетить арта,

Вінницька міцність, українська непохитна карта!

​У цій норі, під землею, є і тиша, і тепло,

Тут ми ховаєм побратимів від ворожого вогню

А над нами, наче бджоли, жужжать ворожі дрони,

Наші хлопці їх чекають, в наших копанірах закони.

Ми з'єднали мережу ходів, як коріння у дуба,

І несемо в ці підземелля віру й світло з Вінниці-люба.

Я не артилерист, але знаю ціну сталі й землі,

Мій екскаватор — це броня, що дає нам жити далі.

​Де сірі терикони небо пробивають,

Де посадки наші сліди війни ховають,

Там гуде наш роботяга, там гримить метал,

Він окопи риє глибше, ніж сам сатана знав.

І коли у небі гупне, і прилетить арта,

Вінницька міцність, українська непохитна карта!

​Гей, хлопці, стій! Заспіваймо, як вдома на лузі,

Про те, як ця техніка нас рятує у скруті.

Від артилерії й мінувань, від ворога підступного лиця,

Інженерні війська — це надійні захисники нашого кінця!

Ми прийдемо додому, коли зійде мирна зоря,

А поки копаєм і стоїмо, за тебе, Україна моя!