Нічна тривога

Страждання війни і голос мовчання.

Лиш спалах з небес і тиша в чеканні.

і знову з небес прилітають вогні,

Неначе прокляття убитих в війні.

І вірю: день цей б’ється вже з нами,

Він крізь димки пробиває шлях.

Ми вистоїмо. Ми — не будем самі.

І тиша знов розквітне на полях.

І в темряві ночі тремтить підсвідоме,

Молитви пливуть крізь обпалені сни.

Ми зціплюєм зуби й тримаємось вдома,

Хоч кроки тривоги ідуть від стіни.

В руїнах будинки і крики в завалах.

Сім'ю , що залишили усім на поталу.

І небо нічне, що зірками обшите.

Пронизане спалахом змусить тремтіти

І вірю: день цей б’ється вже з нами,

Він крізь димки пробиває шлях.

Ми вистоїмо. Ми — не будем самі.

І тиша знов розквітне на полях.

І холод у жилах спускається тихо,

Коли над окопом гуде далечінь.

Та серце не зломить осколками лиха —

Ми світло тримаєм у тьмі чорних вин.

засяє ще в серці надія на краще.

і вибухів спалахи замінять на спів.

Лиш спогадів біль, хто помер і найважче -

ті спогади за померлих батьків і синів.

І вірю: день цей б’ється вже з нами,

Він крізь димки пробиває шлях.

Ми вистоїмо. Ми — не будем самі.

І тиша знов розквітне на полях.

Та все ж крізь біду проростає бажання,

Щоб ранки без гуркотів врешті прийшли.

Щоб кожне ім’я, що зникало в світанні,

Вернулось у тишу живих голосів.

Щоб в сім'ї сини повернулись живими.

Хай світло в батьків не згасає в серцях.

Молитва дітей, що лунає вечірня,

Нахай подолає смуток і страх

Нехай же над нами зійде благодать,

І тіні від вибухів зникнуть услід.

Щоб кожна родина змогла обійнять

Тих, хто боронить сьогодні наш світ.