Страждання війни і голос мовчання.
Лиш спалах з небес і тиша в чеканні.
і знову з небес прилітають вогні,
Неначе прокляття убитих в війні.
І вірю: день цей б’ється вже з нами,
Він крізь димки пробиває шлях.
Ми вистоїмо. Ми — не будем самі.
І тиша знов розквітне на полях.
І в темряві ночі тремтить підсвідоме,
Молитви пливуть крізь обпалені сни.
Ми зціплюєм зуби й тримаємось вдома,
Хоч кроки тривоги ідуть від стіни.
В руїнах будинки і крики в завалах.
Сім'ю , що залишили усім на поталу.
І небо нічне, що зірками обшите.
Пронизане спалахом змусить тремтіти
І вірю: день цей б’ється вже з нами,
Він крізь димки пробиває шлях.
Ми вистоїмо. Ми — не будем самі.
І тиша знов розквітне на полях.
І холод у жилах спускається тихо,
Коли над окопом гуде далечінь.
Та серце не зломить осколками лиха —
Ми світло тримаєм у тьмі чорних вин.
засяє ще в серці надія на краще.
і вибухів спалахи замінять на спів.
Лиш спогадів біль, хто помер і найважче -
ті спогади за померлих батьків і синів.
І вірю: день цей б’ється вже з нами,
Він крізь димки пробиває шлях.
Ми вистоїмо. Ми — не будем самі.
І тиша знов розквітне на полях.
Та все ж крізь біду проростає бажання,
Щоб ранки без гуркотів врешті прийшли.
Щоб кожне ім’я, що зникало в світанні,
Вернулось у тишу живих голосів.
Щоб в сім'ї сини повернулись живими.
Хай світло в батьків не згасає в серцях.
Молитва дітей, що лунає вечірня,
Нахай подолає смуток і страх
Нехай же над нами зійде благодать,
І тіні від вибухів зникнуть услід.
Щоб кожна родина змогла обійнять
Тих, хто боронить сьогодні наш світ.