Я ци́м перехо́дом не йшов ніко́ли.
Чужі ліхтарі і чужі розмови.
Та щось усере́дині кли́кало вниз.
Втекти від злості, непоганий каприз.
Хапа́й мою руку, що на́че крило́. Тепер полеті́ли, погнали разо́м..
Потре́ба відчути себе́ не своїм,
Дає тобі змогу побути сумним.
Що́б зруйнувати буденний, режим.
Пробу́дження, виїзд, робота і дім.
Йти без свого алгоритму і руху.
Бігти, тікати, що сили, що духу.
Момент ідеальний, щоб просто почати.
Приймати себе́ і кого́сь відпускати.
Я тут. Я звика́ю, знаходжу своє.
Я прийма́ю, чека́ю, дивлю́сь на чуже.
Це́ необхідність звика́ти до сенсу життя, для когось ти все́, а для когось сміття.
Звика́й, що...
Для ко́гось ти будеш людиною щирою. Без за́йвих осу́джень, ні за́йвих думок.
Для когось ти бу́деш прима́рою сірою,
Для когось ти бивчий, натислий курок.
Звика́й, що..
Для ко́гось ти витвір мистецтва, ідея, порада.
Для ко́гось поми́лка, бентежність і страх.
Можливо для ко́гось ти муза, шаленство, розрада.
Для ко́гось ти пекло, страждання і жах.
Звика́й, що..
Для ко́гось ти бу́деш си́льною зливою, яка пробирає до са́мих кісток.
Можли́во для когось ти голос в навушниках,
що́ захищає тебе від пліток.
Для ко́гось ти по́дих або аноксі́я.
Для ко́гось ти дім, а для ко́гось смітник.
Можло́во для ко́гось ти крила до мрії.
А для когось ніхто - йобнутий мандрівни́к.
Ти для ко́гось оста́ння цигарка, дим тютюновий, останній затя́г. Можли́во для когось пігулка і мантра, навпомацки знайдений правильний шлях.
Мій образ самозванця розкриють дуже швидко.
Я вчу тебе звикати, що ти́ - це все і одночасно ніщо.
Можливо тобі стане від цього дуже бридко.
Звикай до алгоритму, мені сказати є що..
Випавши з системи, виповзаю з бару.
Запам'ятавши фрази, ті що в голові.
Якщо бува хуйово і дуже сильно важко
То це, ще не останнє, що можу учуди́ть..
Я у чужому місті, я привид між людьми.
не на своєму місці. Я йду, щоб просто йти.
