Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Ми стоїмо, де Карпати мовчать і шумлять, Де вітер читає листи із старих мрій. Ти для мене, як сонце, що вранці встає, Хоч день короткий, та вічний у нього стрій. Під ногами у нас – золотопаду картини, Над головою – небо, що дихає грозами, Але нас не лякає холод, він швидко мине, Бо ми з тобою в двох під зорями Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Ми – мов ці скелі, що вічні й незламні, Хоч бурі проходять, та річка тече. І в кожному шелесті листя є пам'ять, Я чую, що поруч є твоє плече. Це кохання – як подих осінніх висот, Чисте, прозоре, шепоче вітрами, І поки стоятимуть гори, живе І житиме далі кохання між нами! Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк. Коли осінь спустилась з гірських вершин, Фарбує смереки в багряний шовк, Із туману плетуться холодні вірші, Але ми на двох, пожиттєвий строк.

Кохання - осінь