Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Ми стоїмо, де Карпати мовчать і шумлять,
Де вітер читає листи із старих мрій.
Ти для мене, як сонце, що вранці встає,
Хоч день короткий, та вічний у нього стрій.
Під ногами у нас – золотопаду картини,
Над головою – небо, що дихає грозами,
Але нас не лякає холод, він швидко мине,
Бо ми з тобою в двох під зорями
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Ми – мов ці скелі, що вічні й незламні,
Хоч бурі проходять, та річка тече.
І в кожному шелесті листя є пам'ять,
Я чую, що поруч є твоє плече.
Це кохання – як подих осінніх висот,
Чисте, прозоре, шепоче вітрами,
І поки стоятимуть гори, живе
І житиме далі кохання між нами!
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
Коли осінь спустилась з гірських вершин,
Фарбує смереки в багряний шовк,
Із туману плетуться холодні вірші,
Але ми на двох, пожиттєвий строк.
