Untitled

Коли згасають в небі ліхтарі,
І світ вкриває ковдра забуття,
Ми залишаємось — на самій горі,
Де лиш любов... і більше, ніж життя.

Коли згасають в небі ліхтарі,
І світ вкриває ковдра забуття,
Ми залишаємось — на самій горі,
Де лиш любов... і більше, ніж життя.


Моє кохання — вище за зірки,
Де спить всесвіт в обіймах пустоти.
Воно не виміряється роками,
В ньому лише одне сузір’я — ти.

Твоє кохання — більше за життя,
За кожен подих і за кожен рух.
Це неминуче й чисте почуття,
Що гартує наш єдиний дух.


Коли згасають в небі ліхтарі,
І світ вкриває ковдра забуття,
Ми залишаємось — на самій горі,
Де лиш любов... і більше, ніж життя.

Коли згасають в небі ліхтарі,
І світ вкриває ковдра забуття,
Ми залишаємось — на самій горі,
Де лиш любов... і більше, ніж життя.


Ми — дві душі, що сплетені в одне,
Поза простором і межами часів.
І що б не сталось — світле чи сумне,
Нас не розділить жоден з берегів.

Нехай руйнуються старі світи,
І гаснуть зорі в сивій далині —
Моїм дороговказом будеш ти,

Тим світлом, що не згасне уві сні.

Коли згасають в небі ліхтарі,
І світ вкриває ковдра забуття,
Ми залишаємось — на самій горі,
Де лиш любов... і більше, ніж життя.

Бо наше «ми» — сильніше за вітри,
За тишу пустки й холод небуття.
Ми — вічний спалах ранньої зорі,
Де лиш любов... і більше, ніж життя.

rap, rock, alternative rock, male