[Інтро — глухі барабани, вітер, 10–15 сек]
Степ дихає вогнем…
Шаблі мовчать, але пам’ятають.
Ім’я його знає кожен вітер.
[Куплет 1 — рівно, з напругою]
Ми зростали там, де воля — закон,
Де хрест і шабля — один поклон.
Нас не лякали ні ніч, ні смерть,
Бо козацька кров — це вічний гарт.
За спиною — курені й дім,
Попереду — шлях, де або, або.
І коли сумнів стискав кулак,
Він виходив першим — наш отаман.
[Предприпев — наростання]
Він не кликав словами —
Він кликав серцем.
І ми йшли за ним,
Навіть коли світ горів.
[Приспів — потужно, хором]
Гей! За волю, за край, за честь!
Поки шабля в руці — ми є!
Ім’я його — як грім крізь туман,
Він — наша доля, він — отаман!
Гей! За правду, за рід, за шлях!
Навіть смерть відступає в страх.
Поки серце б’ється в такт степам —
Живе козацтво, живе отаман!
[Куплет 2 — швидше, жорсткіше]
Ворог думав — зламає нас,
Та не знав, що ми з вітру й з трас.
Нас палили, топтали, гнули —
А ми з попелу знову встали.
Він ішов попереду — без масок,
Не ховався за чужі спини.
Якщо бій — то в самий вогонь,
Бо таким був закон єдиний.
[Предприпев 2 — коротко, перед вибухом]
Не за славу — за землю,
Не за золото — за людей.
І коли настав той день…
Ми стали легендою з ним.
[Приспів — той самий, ще гучніше]
Гей! За волю, за край, за честь!
Поки шабля в руці — ми є!
Ім’я його — як грім крізь туман,
Він — наша доля, він — отаман!
Гей! За правду, за рід, за шлях!
Навіть смерть відступає в страх.
Поки серце б’ється в такт степам —
Живе козацтво, живе отаман!
[Бридж — повільно, майже шепіт → вибух]
Минають роки…
Стираються імена…
Але є ті, кого не бере час.
Бо отаман —
Це не людина.
Це дух.
[Фінальний приспів — максимально епічно]
Гей! За волю, за край, за честь!
Ми стоїмо — і будемо тут!
Поки степ говорить з небес,
Нас не зламати, нас не зігнуть!
Гей! Хай знає кожен курган —
Ми — нащадки живих легенд!
Поки Україна в серцях і піснях —
Живе козацтво!
Живе отаман!
[Аутро — барабани + хор, 10–15 сек]
Воля — наш спадок!
Хай живе Україна!
JohnnyBlaze
