Море в очах

У неї золоте волосся до плечей,

Сині очі — як море в ясний день.

Місто мале, де хвиля б’є в причал,

Де кожен ранок їй дарує новий старт.

На вузьких вулицях — сіль і виноград,

І теплий вітер кличе знов назад.

Вона сміється, ніби перший птах,

І кожен крок її — то світла знак.

Вона бере від літа кожен день,

І дякує життю за свій пісенний темп.

Та десь глибоко в грудях, між зоряних доріг,

Питає тихо: що чекає навесні?

Море в очах, море в очах

Веде її далі, веде крізь страх.

Море в очах, море в очах

Її майбутнє пливе на хвилях і мріях.

Вона збирає щастя по крупинках:

Запах хліба, сміх подруг, сонце на стінах.

Любить життя, як перший теплий дощ,

Як смак черешні й вечір на кручах знов.

І хоч дорога ще не все відкрила,

Вона не боїться, бо в серці сила.

Золоте волосся, синій-тихий зір —

Наче сам берег їй шепоче: вір.

Вона бере від літа кожен день,

І дякує життю за свій пісенний темп.

Та десь глибоко в грудях, між зоряних доріг,

Питає тихо: що чекає навесні?

Море в очах, море в очах

Веде її далі, веде крізь страх.

Море в очах, море в очах

Її майбутнє пливе на хвилях і мріях.

Хай буде шлях і довгий, і новий,

Хай буде біль, та й радість живий.

Вона не згасне — ні, вона цвіте

У кожнім ранку, що до неї йде.

Море в очах, море в очах

Веде її далі, веде крізь страх.

Море в очах, море в очах

Її майбутнє пливе на хвилях і мріях.

Море в очах, море в очах

І життя їй шепче: іди, не зійдеш з шлях.