Життя круто йде, так?
Але мені не по-собі, якось ніяк
Мої думки, мій стиль життя
Для когось то буде тяжке каяття
Вони хавають гівно без зупину
А я десь поміж них далеко все плину
Якщо все що я кидаю - палаюча вія
То хто тоді я і де іде моя дія?
Й ось вам мій стриптиз душевний,
Я його ненавиджу, бо мовчить кожен раб денний
І кожен головний герой виходить з масовки
І я щасливий, бо я не серед цієї тусовки
Було сказано багато, але хто його знає
Де та людина, що всі проблеми пізнає?
Я гублюся в своїх віршах безкінечно
Але смерть душевна для когось кінечна
Я в свому світі - собі Гулівер, але цей світ..
Для кого він треба, кого він врятує від бід..
Мої слова в маковому полі сплять
Але чи комусь потрібні вони, вони писані, як блядь..
Сильно, що я не знаю, як бути
Як своє життя знову відчути..
Що буде завтра? "Ти не один"
Це брехня.. Я сам серед нескінченних годин
Я не виношу..
Класно жити, але я не вивожу..
І я напишу про те, як весело було
Дивитися все це дешеве лайно
І так красиво
Можливо, колись себе я відчую щасливо
С кимось - це вже було..
С кимось - це точно було..
Я ненавиджу свої всі слова
Бо по ним видно, що я слабак
Всередині війна, зупинити ніяк
Я бив скло і в крові мій кулак
Шматочки розлетілись повсюди
І мене не сприймуть всі люди..
Літає в небі птах, а я падаю вниз
І не заспокоє мене більше той вечірній бриз..
Тут люди вмирають, їх не воскрешають строфи
Прикинь, вірші не лікують..
Скільки людей - стільки трагедій
Скільки горя - стільки й комедій..
Чого мені не вистачає
Гарних слів.. ніхто не знає..
Всі вони - дешевий емітер
Вони всі були кинуті на вітер..
І живу, в масовці блукаю
Де буде щастя не знаю..
Я прокинусь напевне
Але знову життя мене верне
Верне до тої болі й страху бажань
І я буду кричати серед вічних вагань
Колись я погасну, як всі
Потону в своїй глибокій біді..
