Verse 1]
Не рухайся. Замри на мить, не треба,
Я ще не вирішила, чи дозволю я
Тобі відвести погляд свій до неба,
Бо зараз ти — лише мана моя.
[Verse 2]
Сядь. Не ближче. Мені дуже мило,
Коли бажання вміє довго ждати,
Коли воно росте, набирає силу,
І ми готові все життя віддати.
[Chorus]
Келих залиш на столі — він зайвий,
П'янить нас інше, палить без вини.
Цей вечір дивний, загадковий, сяйний,
Ми тонемо в обіймах тишини.
[Chorus Continued]
Хто виграє — не маємо ми знати,
У пастці слів, де плавиться стіна.
Ти сам захочеш пам'ять наздогнати,
Коли розіллється ця тиша дотемна.
[Verse 3]
Ну ж, посміхнись. Ні... Не така розмова.
Самовпевненість пасує тобі більше.
Тепер мовчи. Не треба жодного слова,
Хай між нами стане дедалі тихіше.
[Verse 4]
І не дивуйся — я не роблю кроку,
Я не зроблю назустріч рух єдиний,
Я за тобою стежу збоку,
Допоки час рахує нам хвилини.
[Bridge]
Якщо захочеш — сам забудеш скоро,
І перестане серце пам'ятати,
Хто розпалив цей вогняний содом,
Хто з нас цю гру наважився почати.
[Outro]
Залиш свій келих...
Просто мовчи...
Хто почав цю гру вночі?