Між хмарами

​Я питаю в неба: скільки ще нам плисти?

Скільки правди в тому, що казали вуста?

Ти був мій компас, мій єдиний маяк,

Та ніхто не знав, що вода — це пісок.

​Тиша в місті, як в старому кіно,

Де фінал сумний, але ми не про то.

Я складаю літери у єдиний твій лист:

"Не шукай мене там, де обірваний міст".

​[Приспів] [(Вступає помірний, чіткий біт. Наростає вокал)]

​А ми поміж хвилями, поміж чужих міст,

Мов розірваний вітер, що немає місць.

Небо впало на нас, як сталевий покров,

І я чую лиш ехо твоїх тихих слів про любов.

Поміж хвилями...

​[Куплет 2]

​Я танцюю одна під цей мій власний дощ —

Ритм у вікнах б’є, він нічого не просить.

Ти хотів цей простір, цей холодний кришталь,

Ти хотів цей шторм, щоб не бачить печаль.

​Я збираю в долоні те, що ти залишив.

Це не біль, це як сніг, що тихенько зашив

Наші дні у білі, наче чистий мольберт.

Там, де ти не зі мною, починається світ.

​[Приспів]

​А ми поміж хвилями, поміж чужих міст,

Мов розірваний вітер, що немає місць.

Небо впало на нас, як сталевий покров,

І я чую лиш ехо твоїх тихих слів про любов.

Поміж хвилями...

​[Бридж/Соло] [(Біт приглушується. Чистий синтезаторний звук, що імітує мелодію сопілки або бандури, виконує емоційне, але коротке соло. Наростає реверберація)

​(Лунає фолк-електронний мотив)]

О-о-о-о...

​[Приспів] [(Повернення біту, вокал більш потужний і на межі)]

​А ми поміж хвилями, поміж чужих міст,

Мов розірваний вітер, що немає місць.

Небо впало на нас, як сталевий покров,

І я чую лиш ехо твоїх тихих слів про любов.

Поміж хвилями...

​[Аутро]

​Ехо... слів про любов...