Народна

За селом, де колишуться віти,

Вітерець у верболозах заснув,

Десь заграла плакуча гітара,

Там дівчина стрічала весну.

Ти поїдеш далеко-далеко,

Так далеко від мого села,

І не скаже той місяць з-за хмари,

Що у тебе кохана була.

Ти не плач, не журися, дівчино,

Ти не плач, не журись, не ридай,

Через рочок цвістиме калина,

Тихий вечір мене зустрічай.

І прийшла довгожданна хвилина,

І прийшла довгожданна пора,

І дівчина прийшла до калини,

А милого нема, та й нема.

Та й нема, та й нема його - та й не буде,

Бо така уже в неї судьба.

Треба знати, як хлопців кохати

І як не вірить у їхні слова.