Ріки не течуть назад

А́ааааааааааааааа

Intro:

Не повертайся серцем ти туди,

Куди не можна більше повернутись.

Там завірюха замела твої сліди,

Любов не вміла там до тебе пригорнутись.

Твій блиск очей, і лебедина пісня щезли,

Там лід і сніг, і ніжність з поцілунками замерзли.

Verse 2:

Його словам не вір — вони тепер пусті,

Лиш стиснуть душу і нестерпним болем груди.

Ніколи, що згоріло — не вернеш в житті,

На попелиці більше щастя не відчути.

Затисни з болем гордість у долонях,

Терпи, мовчи, лиши свій крик у зорях...

[Chorus / Build-up:

І хоч душа кричить і просить дати шансу,

Не дай йому останнього авансу!

Залиш його п'янку самотність і вину,

Доволі сліз гірких, як полину!

Іди, тримайся гордо, як ніколи.

Бо хто він, щоб ТВОЮ ламати долю?

[Verse 3:

Знайди у серці силу волі не прощати,

Тому, хто легко може душу продавати,

Для нього вірність — лиш хитка умовність.

Імператрице, збережи холоднокровність!

І навіть якщо знову серце болем рве,

Не озирайся і вивчи правило одне:

[Climax:

Ніколи бистрі ріки не течуть назад,

Не можна зраднику прощати зрад!

Хай ту́га, мов ріка, несе у вир до дна —

Ти розправляй свої незламні крила!

Кохання у його житті — лиш гра,

А ти — життя стрічай нове і сміло!

[Bridge:

Ти просто йди, хай час все залікує,

Здобудь ту гордість, наче чистий щит.

Хто завдавав страждань — сам їх відчує,

Не йди знов серцем у німий граніт.

Там душу стерли, наче білу крейду...

Будь сильною — не йди назад, «по Фрейду».

[Outro:

Іди під зорями до теплого світанку,

Взаємності плекай палку троянду.

Бо пекла ти не перетвориш на свій рай...

Не повертайся. І скажи: прощай.

Скажи прощай... прощай!