А́ааааааааааааааа
Intro:
[Verse 1]
Не повертайся серцем ти туди,
Куди не можна більше повернутись.
Там завірюха замела твої сліди,
Любов не вміла там до тебе пригорнутись.
Твій блиск очей, і лебедина пісня щезли,
Там лід і сніг, і ніжність з поцілунками замерзли.
Verse 2:
Його словам не вір — вони тепер пусті,
Лиш стиснуть душу і нестерпним болем груди.
Ніколи, що згоріло — не вернеш в житті,
На попелиці більше щастя не відчути.
Затисни з болем гордість у долонях,
Терпи, мовчи, лиши свій крик у зорях...
[Chorus / Build-up:
І хоч душа кричить і просить дати шансу,
Не дай йому останнього авансу!
Залиш його п'янку самотність і вину,
Доволі сліз гірких, як полину!
Іди, тримайся гордо, як ніколи.
Бо хто він, щоб ТВОЮ ламати долю?
[Verse 3:
Знайди у серці силу волі не прощати,
Тому, хто легко може душу продавати,
Для нього вірність — лиш хитка умовність.
Імператрице, збережи холоднокровність!
І навіть якщо знову серце болем рве,
Не озирайся і вивчи правило одне:
[Climax:
Ніколи бистрі ріки не течуть назад,
Не можна зраднику прощати зрад!
Хай ту́га, мов ріка, несе у вир до дна —
Ти розправляй свої незламні крила!
Кохання у його житті — лиш гра,
А ти — життя стрічай нове і сміло!
[Bridge:
Ти просто йди, хай час все залікує,
Здобудь ту гордість, наче чистий щит.
Хто завдавав страждань — сам їх відчує,
Не йди знов серцем у німий граніт.
Там душу стерли, наче білу крейду...
Будь сильною — не йди назад, «по Фрейду».
[Outro:
Іди під зорями до теплого світанку,
Взаємності плекай палку троянду.
Бо пекла ти не перетвориш на свій рай...
Не повертайся. І скажи: прощай.
Скажи прощай... прощай!
