[Куплет 1]
Не бий баки, братчику, слухай, шо я кажу,
Я з Карпат, де вітер свище, де тризуб на стражу.
Там, де дзвони б’ють по правді, де не терплять брехні,
Там, де кожен гуцул знає — воля в нас в крові.
Я не з тих, шо гнуться, я не з тих, шо мовчать,
Моє слово — як сокира, може влучно рубать.
Моє серце — як трембіта, чути в кожній долині,
Я не граюся в легенди — я живу в Україні.
[Приспів]
Не бий баки, не крути,
Гуцул знає, як іти.
Через хащі, через сніг —
Правда в нас, а не у них.
Не бий баки, не мели,
Ми не з тих, хто втік з гори.
Ми — як камінь, ми — як лід,
Гуцул — вільний, гуцул — гід!
[Куплет 2]
Я несу в собі легенду, як у жилах шум ріки,
Моє слово — як молитва, як вогонь серед зими.
Я не прошу, я беру — те, що чесно належить,
Бо мій рід не для покори, мій народ не для межі.
Ти казав: “Та шо той реп? Це не наше, це чуже.”
А я взяв дримбу і біт — і зробив своє вже.
Я змішав фольклор з вулицею, з протестом і гнівом,
І тепер гуцулський реп — це як буря з поривом.
[Приспів]
Не бий баки, не крути,
Гуцул знає, як іти.
Через хащі, через сніг —
Правда в нас, а не у них.
Не бий баки, не мели,
Ми не з тих, хто втік з гори.
Ми — як камінь, ми — як лід,
Гуцул — вільний, гуцул — гід!
[Брідж]
Сопілка свище — то знак,
Що не зламати наш шлях.
Кожен біт — як удар,
Кожен рим — як тягар.
Але ми несемо його,
Бо в наше серце як вогонь.
Бо ми — діти Карпат,
А не тіні в бетонах.
[Куплет 3]
Не бий баки, не крути, не пиши нам сценарій,
Ми самі собі режисери, ми не граєм по парі.
Ми не просимо дозволу — ми беремо своє,
Бо гуцульська душа — це не просто кліше.
Ми несемо в собі силу, що з гір іде з віками,
Наші пісні — як закляття, як молитви з храму.
Ми не з тих, хто мовчить, коли правда в кайданах,
Ми — як грім серед ночі, ми — як буря в горах.
[Фінальний приспів]
Не бий баки, не крути,
Гуцул знає, як іти.
Через хащі, через сніг —
Правда в нас, а не у них.
Не бий баки, не мели,
Ми не з тих, хто втік з гори.
Ми — як камінь, ми — як лід,
Гуцул — вільний, гуцул — гід!
---
