Сиджу я у Львівському парку, навушники в вухах,
Телефон у руках, думки б’ються, як удари барабанів.
Пишу пісні, та ще не співаю їх своїм голосом.
Про друзів, що лишили слід у душі,
Про кохання, що зранене, про мрії й дороги,
Що ведуть туди, де спокій і тиша.
Плейлист шепоче під місяцем, вітром і снігом,
А голос ще не мій — шукаю свій ритм.
Мої пісні — сльози, сміх і біль у кожній ноті.
Я, СуЄтолог, і музика шепоче моє ім’я.
---
Куплет 1
Місто засинає, я все ще не сплю,
Думаю про тих, кого втрачав на шляху.
Кожен крок — як бій, але я не впаду,
Біль у рифмах сховав — і лечу вгору.
Світ холодний, люди — бетон,
Серце віддавав — а назад порожньо.
Та коли бас гримить — я встаю на трон,
Біти в крові, я з ними як один.
---
Приспів 1
Лиш музика знає все, що тримаю в собі,
Лиш музика чує, як серце б’ється вночі.
Навіть коли всі відвернуться від мрії,
Я кричу гучніше — щоб душа не німіла.
---
Куплет 2
Кожен трек — чистий лист, що палає,
Не шукай мене — я між нот, між вершинами.
Минуле залишив позаду, став сильніший,
Лінь переміг — тепер вільний, живий.
Час біжить, як стрілка на годиннику,
Хтось йде вперед, а хтось топчеться вчора.
Музика — ключ, що відкриває мій простір,
Вона — броня, віра і сила мого світу.
---
Проміжний блок 1
В серці звучить — лечу крізь міста,
Слова — тіні, та вони живі.
Музика чує все, що ми не скажемо вголос.
---
Куплет 3 (про життя)
Пам’ятаю Перещепино — там почав свій шлях,
Падав не раз, але завжди встав, бо не мав права впасти.
Бачив, хто сміявся, хто простягав руку.
Переїхав у Львів — нове місто, новий світ,
Тут нікого не знав, та тримав свій секрет:
Можу бути один серед тисяч,
Якщо віриш у себе — не впадеш.
Поки серце горить — ритм не спинити.
---
Приспів 2 (Фінальний)
Лиш музика знає все, що тримаю в собі,
Лиш музика чує, як серце б’ється вночі.
Навіть коли всі відвернуться від мене,
Я кричу гучніше — щоб душа не німіла.
Навіть якщо звук затихне — він ще лунає поміж розлук,
Бо в кожній ноті живе любов, що повертає його знов і знов.
Може, не слова, а звуки навчать відчувати стукіт серця,
Бо музика там, де бракує слів.
Вона пояснює, чому болить,
Не ранить, не кличе назад,
Дає спокій у темряві втрат.
Той, хто слухає до кінця — почує правду без прикрас.
