[Вступ]
У темряві хтось іде…
Пелюстки червоні…
Аромат — як смерть,
А погляд — як гріх…
[Куплет 1]
У її очах палає червона блискавка,
Чорне волосся — мов тінь з безодні.
Тіара з рубінів — корона нічної цариці,
А на блідій шкірі троянди крові цвітуть.
Чорне плаття — то ніч без просвітку,
Шовк тягнеться шлейфом по землі.
Кожен її крок — мов крик забутих,
І під нею знову палають квіти в вогні…
[Пре-хорус]
Її губи — як заборонений мед,
А з нігтів стікає червоний обіт.
Довгі вії моргають — і зникає світ,
А я стою… і не знаю, хто я, ким був…
[Приспів]
Вона — незнайомка з темної казки,
Її кроки — мов шепіт на згарищі ласки.
В її погляді — біль, в її усмішці — грім,
А я розчиняюсь в її тіні, як дим.
Троянди з крові ростуть під ногами,
Коли вона йде — світ плаче сльозами.
Незнайомка… моя нічна весна…
І ти — мій край… і моя вина.
[Куплет 2]
Її підбори — мов клеймо по серцю,
Вона не йде — вона лине крізь суть.
Тіло — мов вірш, в якому немає жалю,
Лиш шепіт, лиш погляд, лиш суть.
В її очах — німий заклик до згуби,
А голос — мов арфа у бурі нічній.
Я слухаю — і мій розум тоне
У темряві чарів, у вогні її мрій.
[Пре-хорус]
Її шкіра — мов сніг, а з неї цвітуть
Троянди червоні, що в серце ідуть.
Вона не питає — вона забирає,
І я вже не я, я — те, що кохає…
[Приспів]
Вона — незнайомка з темної казки,
Її кроки — мов шепіт на згарищі ласки.
В її погляді — біль, в її усмішці — грім,
А я розчиняюсь в її тіні, як дим.
Троянди з крові ростуть під ногами,
Коли вона йде — світ плаче сльозами.
Незнайомка… моя нічна весна…
І ти — мій край… і моя вина.
[Брідж]
Хто вона?
Дух чи богиня?
Чи моє падіння в прірву бажання?..
Я вже не тікаю, не прошу спасіння…
Я — її відлуння… її прокляття…
[Фінальний приспів]
Вона — незнайомка, я — її тінь,
У її слідах — вогонь і полин.
Вона не кохає, вона — як весна,
Що цвіте кров’ю і не знає сна.
Троянди з крові розквітли знов,
І з кожним кроком — лиш біль і любов.
Незнайомка, залиш мене в мріях…
Бо в реальності — я не витримаю…
[Аутро]
Троянди…
Троянди з крові…
Твоє ім’я…
Мов тиша після грому…
Ennia