[Вступ]
Колись безодня пожерла майже весь світ,
П’ятнадцять богів зібрались в один ритм.
[Куплет 1]
Вони збудували Примарний Гард,
І стали ключами — мов п’ятнадцять варт.
Земля і Вітер, Вода і Вогонь,
Світло й Тінь — пильнують сон.
Мир і Війна, Життя і Смерть,
Час і Удача, Доля, Закон.
Вічність несе печать в своїх руках,
Щоб світ не впав в безодню в цей час.
[Пре-хорус 1]
Та щоб ключі не згасли в пітьмі,
Потрібні ті, хто тримають вогні.
[Приспів]
Вартові — серце Примарного Гарду,
Життя їхні — як нитки світла й тьми, що переплітаються вічно.
Як один впаде — разом загинуть усі,
Зв’язок нерозривний тримає світ.
[Пре-хорус 2]
Гард кличе тих, хто долю прийме,
Щоб світ від тьми назавжди захистити.
[Куплет 2]
Шляхи володарів — таємні і суворі,
Їх долі пов’язані міцніше за гори.
Вони — вартові, що світло несуть,
І в тіні безодні — життя бережуть.
[Брідж]
Один подих — пульс у серцях,
Одна доля — тягар і честь.
Примарний Гард — то не просто дім,
То клятва, вписана в імена.
[Фінальний приспів]
Не клич геройства — кличе світ,
Вони приходять, де біль дзвенить.
П’ятнадцять сердець — як замок з ключів,
Що держить печать від безодні й слів.
[Аутро]
Слухай легенду, володарю ключів,
Примарний Гард оберігає цей світ.