артем

(Скрегіт гальм, вібрації басу)

Червоне Є34, брате…

Розношенці — це не жарти.

Нова Пошта вдень, ніччю — асфальт в крові…

Він в респіра́торі, руки в мазуті,

Села гудуть, коли шини крутить.

В багажнику — трос, у кишені — нуль,

Але в серці мотор, не зламає біль, ей!

Пошта — не кайф, та в кишеню йде злот,

Кожен кілограм — ще один постріл влот.

Та коли сонце сідає за ліс,

Його бімер рве трасу, як лютий звір-пес.

Червоне, як гнів, Є-тридцять чотири,

Він не з міста — в нього справжня натура.

Артем з села, але стиль — як у Ґаза,

На біт він лягає, як клєймо на фазу.

Не любить понти, не ведеться на бренди,

Він не на хайпі — він частина легенди.

Сидить низько, як тінь під хрестом,

Їде тихо, а в очах — буревій і вогонь.

Колеса малюють графіті на шосе,

Червоний, як гріх — хай згорить все.

Його route — це не Uber, не Яндекс, не таксі,

Це воля, це пекло, це пил на лиці.

Червоне, як гнів, E-трідцятьчотири,

Він не з міста — в нього справжня натура.

Артем з села, але стиль — як у Ґаза,

На біт він лягає, як клєймо на фазу.

Шипить траса… шипить шкіра на кермі…

Артем не крутить сторіс, він крутить момент…

Червоне чорне BMW… більше драйву...