Мені так мало тут тебе

Куплет 1

Ранок знову без твоїх слів,

Екран світиться, але ти не тут.

Кілометри між «я» і «ти»,

Наче стіни, що не впадуть.

Я тримаюся, ніби все окей,

Посміхаюсь людям навколо.

Та коли лишаюсь сам —

Відстань б’є сильніше за холод.

Ми в різних містах, в різних нічах,

Та серце не знає кордонів.

Я чую твій голос у снах,

Хоч прокидаюсь на самоті.

Мені так мало тут тебе,

В цих днях без твого тепла.

Я сильний, але навіть сильним

Не вистачає одного плеча.

Мені так мало тут тебе,

Між дзвінками і тишею ночі.

Я чекаю, тримаюсь, люблю —

Навіть якщо між нами відстань.

Куплет 2

Кава гірка, як наші «потім»,

Час тягнеться, мов довгий шлях.

Ми рахуємо не дні —

Ми рахуємо «коли» і «як».

Твої фото — мій оберіг,

Ти в кишені, а не поруч.

Я б віддав половину світу,

Щоб заснути з тобою щоночі.

Я не прошу легких шляхів,

Лиш би знати — ти чекаєш.

Бо любов на відстані

Або ламає, або загартовує.

Мені так мало тут тебе,

Навіть повітря не те.

Я тримаю цей зв’язок руками,

Хоч відстань тисне і рве.

Мені так мало тут тебе,

Та я не відпущу нас.

Бо кожен кілометр між нами —

Це крок до нашого «зараз».

Колись я торкнусь твоїх рук,

Без екранів і без слів.

І вся ця довга відстань

Залишиться позаду днів.

Мені так мало тут тебе,

Але я вірю — недарма.

Ми вистояли крізь відстань,

Щоб зустрітися без «потім» і «коли».

Мені так мало… та я тримаюсь,

Бо ти — мій дім, де б я не був.

І я прийду, я обіцяю,

Навіть якщо шлях довгий і складний.