Не моє минуле

Ви думали — я зламаюсь…

Ви залишили шрами…

Але я ще тут.

Ви різали правду, сміялись в лице,

Коли я тонув — ви рахували відсотки.

Мої спогади — цвяхи в мозку,

Кожна зрада — ще один постріл.

Я вірив словам, я вірив очам,

Та за спиною — ніж, і знову мовчання.

Я збирав себе з уламків ночей,

Поки ви продавали совість за визнання.

Кожен крок — проти страху,

Кожен подих — це бій.

Я більше не ваш і не слабкий.

ЦЕ НЕ МОЄ МИНУЛЕ — Я ЖИВУ ТЕПЕР!

ЗРАДА НЕ ВБ’Є, Я СТОЮ — Я НЕ ВПАВ!

ВИШКРІБ БІЛЬ ІЗ СЕРЦЯ НАПЕРЕКІР,

Я СИЛЬНІШИЙ ЗА СПОГАДИ Й СТРАХ!

Ви хотіли бачити мене на дні,

Та я встав — і це вас дратує.

Мої рани стали бронею мені,

Мій гнів — це те, що рятує.

Не кличте назад — там порожнеча,

Ваші обіцянки гниють у пітьмі.

Я більше не тінь у чужих історіях,

Я сам пишу, хто я є.

Зрада…

Пам’ять…

Біль…

ВИ БІЛЬШЕ НЕ ЧІПАЄТЕ МЕНЕ!

ЦЕ НЕ МОЄ МИНУЛЕ — Я ЖИВУ ТЕПЕР!

ВИ НЕ МОЯ ВІРА — ВИ МОЯ ТІНЬ!

Я ПЕРЕЖИВ ВАС, Я ПЕРЕЖИВ СЕБЕ,

І БІЛЬШЕ НЕ СТАНУ НА КОЛІНА ПЕРЕД ВАМИ!

Я пам’ятаю…

Але це більше не керує мною.