Untitled

Це наше літо — останнє дитяче,

Без планів на завтра, без “треба”, без “інакше”.

Гараж відкритий — запах бензину,

Руки в мазуті, але серце — як мина.

Планета ричить, Юпітер димить,

Сусіди кричать — та нас не спинить.

Ми рвемося в поле, туди де вода,

Де вечір палає і тліє багаття.

І хай там що зміниться в нашім житті,

Ми ще встигнем згоріти в цьому вогні.

Поки вітер в обличчя, поки повний бак —

Ми не повернем назад.

Це наше останнє літо — запам’ятай!

Дим у повітрі, ми тікаєм за край.

Якщо не доїдем — брат підштовхне,

Бо дружба не глохне і не підведе.

І поки мотор ще в грудях реве,

Я знаю — дорога мене доведе.

Це наше останнє літо, брат,

І ми проживем його без гальм.

Може завтра робота і кредити,

І стане складніше просто так жити.

Може хтось із нас змінить маршрут,

Але цей момент вже не повернуть.

Чотири такти хай модно звучать,

Та двотактний дим — це свободи печать.

Це більше ніж байк, більше ніж стиль,

Це частина душі, це характер і пил.

І якщо раптом згасне світло фар,

Я знаю — поруч є ті, хто не здав.

Ми впадем, піднімем, заведем знов —

Бо нас тримає одна любов.

Це наше останнє літо — горить!

Поки ми молоді — треба жити.

Поки гараж не згнив і є бензин,

Я знаю — я не один.