Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  

Де  солов'ї  і  місячна  соната,  

Де  стерті  грані  різних  протиріч,  

Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  

Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  

Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  

Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  

Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  

Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  

З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  

Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  

Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  

Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич мене гуляти в темну ніч.

Де лиш удвох в обіймах закружляєм.

Де вітер нам станцює танго-вальс.

Туман обох з тобой запеленає.

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  

Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  

Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  

Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Пам’ятаєш листи відверті ?

Пахли мрії щемкими польотами. Відсилала мені в конверті, свої еротичні відвертості … для мене !!! Твої очі шукали вічність,а знайшли лише мить у слові.Ця легка і сумна поетичність залишається в нашій любові.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Пам’ятаєш,ти ніжно, спокуслИво шиї

торкалась.Коли мла вигиналась спИной, я тебе цілував залицявся.Цілував твої руки м'які, стегна гладив , губами торкався.

Шепотів тобі ніжні слова,

Коли ніч нам в обійми схилялась.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Пам’ятаєш троянди тобі дарував, смайли в чатах з

мовчанням писав.

Надсилала окремими файлами ти фотозвіт о відбитках душі.Ти писала рядки а я ставив тире кожну мить будував наш єдиний грааль.І здавалось тоді: ми навіки одні,і кохались тихенько у сні.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Лише тільки вдвох в океані любові занурені в

пристрасть де хвилі кохання. З тобою до ранку стрічали світанки і світ навкруги окунав в пелені.

Пам'ятаєш той танець шалений відвертий без участі сумнівів,страхів з тобою.Ти писала вірші і відверті та щирі ,і слухав я їх як читала мені.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Пам’ятаєш листи відверті ?

Пахли мрії щемкими польотами. Відсилала мені в конверті, свої еротичні відвертості … для мене !!! Твої очі шукали вічність,а знайшли лише мить у слові.Ця легка і сумна поетичність залишається в нашій любові.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Пам’ятаєш,ти ніжно, спокуслИво шиї

торкалась.Коли мла вигиналась спИной, я тебе цілував залицявся.Цілував твої руки м'які, стегна гладив , губами торкався.

Шепотів тобі ніжні слова,

Коли ніч нам в обійми схилялась.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Пам’ятаєш троянди тобі дарував, смайли в чатах з

мовчанням писав.

Надсилала окремими файлами ти фотозвіт о відбитках душі.Ти писала рядки а я ставив тире кожну мить будував наш єдиний грааль.І здавалось тоді: ми навіки одні,і кохались тихенько у сні.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.

Лише тільки вдвох в океані любові занурені в

пристрасть де хвилі кохання. З тобою до ранку стрічали світанки і світ навкруги окунав в пелені.

Пам'ятаєш той танець шалений відвертий без участі сумнівів,страхів з тобою.Ти писала вірші і відверті та щирі ,і слухав я їх як читала мені.

Пам’ятаєш, писала вірші…

на долонях палаючий тиші. Залишаючись в серці вони оживають сльозами явивши. Як складав вітер зорі у рифи надихаючись ніжній любов'ю. Свою душу як книгу розкрий вітер тобі автограф залише.