А щастя у кожного своє

А щастя для кожного в світі своє,Для когось- це келих з питною водою.Як часто не бачимо того, що є,У мрії пірнувши свої з головою...

Ми гонимось вічно за

блиском зірок,Шукаємо рай у далеких країнах.А щастя — це просто найперший наш крок,І сонце, що грає у теплих долонях

Прокинувшись зранку,

побачивши світ,У теплому ліжку у затишку вдома.В думках починаєм невпинний політ,На крилах жалінь, нарікання і втоми.Бо щастя не там, де коштовне вбрання,Не в горах скарбів, що збирали роками.Воно — у ранковому «доброго дня»

І в тому, що рідні лишаються з нами.

Ми йдемо на кухню, де маємо час,Для теплої їжі і чашечки чаю.Сніданок- щось звичне, буденне для нас,Як часто у серці своїм забуваєм,

Це тиша вечірня, це погляд очей,Це спокій, коли всі дорослі і діти.У вирі буденних, тривожних ночей,

Ми вчимося знову простому радіти.

Прокинувшись зранку,

побачивши світ,У теплому ліжку у затишку вдома.В думках починаєм невпинний політ,На крилах жалінь, нарікання і втоми.Бо щастя не там, де коштовне вбрання,Не в горах скарбів, що збирали роками.Воно — у ранковому «доброго дня»

І в тому, що рідні лишаються з нами.

Що нині у світі є безліч людей,Що мріють найбільше про все те буденне,До чого ми звикли...Є сотні дітей,

Що мають бажання в душі нездійсненне.Побачити мирне і лагідне небо,Відчути на щоках цілунок батьків.

Їм розкошів світу ні краплі не треба Лиш тиша, що лине з дитячих віків.

Прокинувшись зранку,

побачивши світ,У теплому ліжку у затишку вдома.В думках починаєм невпинний політ,На крилах жалінь, нарікання і втоми.Бо щастя не там, де коштовне вбрання,Не в горах скарбів, що збирали роками.Воно — у ранковому «доброго дня»

І в тому, що рідні лишаються з нами.

Про рідні обійми і ліжко своє,Про скибочку хліба і теплу кофтину.Ми сліпо не бачимо того, що є,А тільки бажаєм в думках неупинно...

Тож дякуй за ранок, за кожен свій крок,За те, що ти можеш кохати й любити.

Ми маємо скарб у ранковій росі,Хтось мріє про спокій на рідній землі.

Прокинувшись зранку,

побачивши світ,У теплому ліжку у затишку вдома.В думках починаєм невпинний політ,На крилах жалінь, нарікання і втоми.Бо щастя не там, де коштовне вбрання,Не в горах скарбів, що збирали роками.Воно — у ранковому «доброго дня»

І в тому, що рідні лишаються з нами.