Між нами осінь

Verse 1:

Сонце за вікном, а в мені — зима.

Ти десь там один, я тут теж сама.

Гортаю стрічку, дивлюсь на цифри,

Ми стали двома різними римами.

Пам’ять — це пастка, я в ній застрягла,

Знову до тебе думка простяглась.

Pre-chorus:

А місто мовчить, ховає твій слід,

У каві моїй розплавився лід.

Я обіцяла собі не писати,

Але так важко це серце вгамувати...

Chorus:

Скажи мені, як ти там живеш?

Чи досі ти каву без цукру п'єш?

Чи згадуєш нас, коли вечір прийде,

І сонце за обрій повільно зайде?

Я просто хотіла почути твій голос,

Бо ми — як колосся, що вітром розкололось.

Я просто питаю, без жодних причин:

Як ти там дихаєш? Ти там спокійний... чи теж один?

Verse 2:

Знаю всі місця, де ми не пройшли,

Слова, що для нас так і не знайшли.

Ти в іншому місті, в іншому ритмі,

А я все шукаю твій погляд у натовпі.

Це не образа, це просто тиша,

Яка з кожним днем стає все гучніша.

Pre-chorus:

А місто мовчить, ховає твій слід,

У каві моїй розплавився лід.

Я обіцяла собі не писати,

Але так важко це серце вгамувати...

Chorus:

Скажи мені, як ти там живеш?

Чи досі ти каву без цукру п'єш?

Чи згадуєш нас, коли вечір прийде,

І сонце за обрій повільно зайде?

Я просто хотіла почути твій голос,

Бо ми — як колосся, що вітром розкололось.

Я просто питаю, без жодних причин:

Як ти там дихаєш? Ти там спокійний... чи теж один?

Bridge:

Може, це слабкість, а може — життя.

До минулого немає шляху вороття.

Але в кожному «алло» я шукаю твій звук,

Бо не вистачає твоїх теплих рук...

Chorus:

Скажи мені, як ти там живеш?

Чи досі ти каву без цукру п'єш?

Я просто хотіла почути твій голос...

Як ти там дихаєш?

Ти там один?