Verse 1: Сонце за вікном, а в мені — зима. Ти десь там один, я тут теж сама. Гортаю стрічку, дивлюсь на цифри, Ми стали двома різними римами. Пам’ять — це пастка, я в ній застрягла, Знову до тебе думка простяглась. Pre-chorus: А місто мовчить, ховає твій слід, У каві моїй розплавився лід. Я обіцяла собі не писати, Але так важко це серце вгамувати... Chorus: Скажи мені, як ти там живеш? Чи досі ти каву без цукру п'єш? Чи згадуєш нас, коли вечір прийде, І сонце за обрій повільно зайде? Я просто хотіла почути твій голос, Бо ми — як колосся, що вітром розкололось. Я просто питаю, без жодних причин: Як ти там дихаєш? Ти там спокійний... чи теж один? Verse 2: Знаю всі місця, де ми не пройшли, Слова, що для нас так і не знайшли. Ти в іншому місті, в іншому ритмі, А я все шукаю твій погляд у натовпі. Це не образа, це просто тиша, Яка з кожним днем стає все гучніша. Pre-chorus: А місто мовчить, ховає твій слід, У каві моїй розплавився лід. Я обіцяла собі не писати, Але так важко це серце вгамувати... Chorus: Скажи мені, як ти там живеш? Чи досі ти каву без цукру п'єш? Чи згадуєш нас, коли вечір прийде, І сонце за обрій повільно зайде? Я просто хотіла почути твій голос, Бо ми — як колосся, що вітром розкололось. Я просто питаю, без жодних причин: Як ти там дихаєш? Ти там спокійний... чи теж один? Bridge: Може, це слабкість, а може — життя. До минулого немає шляху вороття. Але в кожному «алло» я шукаю твій звук, Бо не вистачає твоїх теплих рук... Chorus: Скажи мені, як ти там живеш? Чи досі ти каву без цукру п'єш? Я просто хотіла почути твій голос... Як ти там дихаєш? Ти там один?

Між нами осінь