Я не банкомат

Я прокидаюсь — знову дзвінки,

Усі щось хочуть, ніхто — "Як ти?"

Мама каже: "Ти ж мужчина, тримайся",

А в серці буря — вже не справляюсь.

Друзі зникають, коли пусто в кишені,

Повертаються, як запахло грошенятами.

І кожен другий мені щось винен —

Та винуватим чомусь лиш я залишаюсь...

Я не банкомат, я не золота карта,

Моє серце не продається на стартапах.

Дайте спокій, дайте повітря,

Мені не треба ваші "позич на вчора".

Усім від мене — тільки гроші,

А як душа — то нікому й не гоже.

Втомився бути просто джерелом,

А де ж ви всі, коли я — ніц, на дні й сам?

На мене тисне кожне "треба",

А я мріяв літати, не стати вам небом.

Мене кличуть, коли вигідно їм,

А де ж ви, коли мені — навпіл з тінню?

Всі кажуть "ти ж мужик, не ний",

Але ніхто не чує — як кричить мій спокій.

І кожен вимагає, кожен щось чекає,

А я вже не знаю, чи себе ще маю...

Я не банкомат, я не золота карта,

Моє серце не продається на стартапах.

Дайте спокій, дайте повітря,

Мені не треба ваші "позич на вчора".

Усім від мене — тільки гроші,

А як душа — то нікому й не гоже.

Втомився бути просто джерелом,

А де ж ви всі, коли я — ніц, на дні й сам?

Може, час піти й зникнути в димі,

Бути собою — десь там, не в цій грі.

Бо цей світ міряє цінність гаманцем,

А я шукаю тих, хто бачить мене — серцем...