Still here

Біти лягають, як дихання в ніч.

Світ не спить — і ми не спимо.

У когось зміна до ранку,

У когось — просто життя, що не ставить на паузу.

Я бачу, як світло ламає асфальт,

Як таксі ковтають останні хвилини.

Ми всі шукаєм сенс у вогнях,

Але часто — просто біжимо в тіні.

І навіть коли мовчиш, я чую бит серця,

Бо кожен з нас тут — не випадково.

Ми ще тут, поки світ горить,

Поки вітер носить сни по дахах.

Ми ще тут, між шумом і світлом,

Де кожен подих — мов останній шанс.

. . . ! .. . !

Тиша падає в такт,

Ніхто не бачить, а ми все ще тут.

Ти кажеш: «Знову втома»,

А я відповім — це просто життя.

Кожна ніч, як кадр без фільтра —

Справжня, трохи болюча, але жива.

І навіть коли темно,

Ти світлом блимаєш зсередини.

Ми ще тут, поки серце б’ється,

Поки місто не втратило звук.

Ми ще тут, і хай усе міняється —

Ми в ритмі, що тримає нас двох.

І знаєш…

Ніхто не бачить, коли ти падаєш.

Але встаєш — знов.

Тому що треба.

Тому що ти — живий.

Ми ще тут…

Ми ще тут…

(Ехо, розчиняється у ніч)

Ми ще тут, ми не згасли,

Світ — це ми, поки дихаємо разом.

Ми ще тут, навіть коли важко,

Бо любов — це наш нескінченний бас.

. .! . . .!

Тиша дихає світлом.

Світ знову починається з нас.