Untitled

У Вінниці спекотно, і це не від сонця,

Коли Юрчик Щербатий заглядає в віконця.

Він у пожежній частині зі стихією б’ється,

Де вогонь палає — там він сміється.

Шолом на маківці, рукав у руках,

Він тушить пожежі, розвіює страх.

Але зміна проходить, знімає він боти —

Починається справжня, серйозна робота.

​Приспів:

Це Юрчик Щербатий — вінницький пацан,

Він тримає в руках свій життєвий план.

Зранку він тушить, а ввечері — «торг»,

За кермом Таурега він — справжній борг!

Всім дрозда дає, хто стоїть на шляху,

Життя пролітає на повному маху.

​Куплет 2:

Після пожарки — на авторинок,

Там Юрчик не знає пустих відпочинок.

Машини блищать, як новенька копійка,

Продасть і розкаже — не хлопець, а іскрка!

«Не бита, не крашена!» — фраза свята,

З ним кожна угода — то висота.

А потім в сідало, де шкіра і клас,

Його Таурег вижимає весь газ.

​Куплет 3:

Вінницькі вулиці знають цей звук,

Коли Щербатий береться до рук.

Чи то пожежа, чи то перепродаж —

Він не здається, такий персонаж!

Всім дрозда дає, бо знає ціну,

Він вийде сухим крізь вогонь і стіну.

Вінницький хлопець, душа-чоловік,

Щоб так працювати — треба мати хист і вік!

​Фінал:

Юрчик їде, фари сіяють,

Вінницю рідну всі вогні вітають.

Щербатий на зв'язку, Таурег летить,

Юрчик знає, як треба жить!