(Інтро – Біт, гуркіт, сирена, а потім басовий удар)
Куплет 1 (Ритмічно, напористо):
Йо! Район на зв'язку, чуєш цей гуркіт – це не бас.
Це реальність, друже, війна прийшла до нас.
О п'ятій ранку, крик "тривога!", оце так несподіванка.
Сестра схопила кота, я – свій старий телефон.
Бачив, як летить, як руйнує стіни вщент,
Нам казали – "мій дім з краю", тепер він став епіцентр.
Але ми не побігли, ні, ми стали тут стіною,
Бо це мій двір, моя вулиця, тут не місце для "чужого".
Зламали графік, кинули навчання, забудь про вечірки,
Тут кожен хлопець – волонтер, від Донецька до Тернополя.
Копаємо окопи, робимо "коктейлі", кидаємо в чат інфу,
Навіть бабця знає: "Не здам свою хатину!"
Приспів (Голосно, з енергією):
Це наш блок, наш ґрунт, наша воля – не згасити.
Ми тут стояли, стоїмо і будемо стояти!
Кожен постріл – це не просто "бах", це відповідь жорстка,
За Одесу, за Київ, за розбитий Маріуполь – помста!
Хай знає цей ворог – тут не буде спокою,
Земля горить під ними, бо ми її прикрили собою.
Ми – незламні, ми – ЗСУ, ТРО – це не пафос, це суть!
Вільна земля, друже, це наш маршрут!
Куплет 2 (Трохи повільніше, більш емоційно):
Бачив сльози, бачив біль, але бачив і вогонь в очах.
Діти ховаються в метро, тримаючи іграшки в руках.
"Чому так відбувається?", це питання б'є в голову мені.
За що цей терор? За що ці втрати? За що ці нові дні?
Але там, на "нулі", наші брати тримають позиції,
Хлопці на "тачках" роздають "теплак" і амуніцію.
Дрони літають, "пташки" бачать все, як на долоні,
Ми – на зв'язку, ми – разом, від Карпат до Херсонщини.
Ми – нація, що згуртувалась під одним прапором синьо-жовтим,
Не скиглимо, а робимо справу, хоч як це і непросто.
Всі, хто пішов – пам'ятаємо, їхній дух живе в мені,
Це наш обов'язок, це наш хрест, у цій пекельній війні.
Приспів (Повтор, максимально потужно):
Це наш блок, наш ґрунт, наша воля – не згасити.
Ми тут стояли, стоїмо і будемо стояти!
Кожен постріл – це не просто "бах", це відповідь жорстка,
За Одесу, за Київ, за розбитий Маріуполь – помста!
Хай знає цей ворог – тут не буде спокою,
Земля горить під ними, бо ми її прикрили собою.
Ми – незламні, ми – ЗСУ, ТРО – це не пафос, це суть!
Вільна земля, друже, це наш маршрут!
(Аутро – Біт повільно згасає, чути останній вигук, а потім тиша):
Запам'ятай. Ми повернемо своє. Все. До останнього метра.
(Тихий шепіт) Слава Україні!
(Голосний, чіткий звук пострілу або різкий обрив біта)
