Toy den

В той день, коли порушить тишу у кімнаті

Звук обертання у вхідних дверях ключа,

Хозяйка порожнеча нарешті закінчить там панувати

Піде, лишивши по собі лиш пил, який роками лагідно збирала на твоїх речах.

Настане день, який роками був лиш мрією

Тією самою з далекого дитинства перед сном,

кожна хвилина того дня була не раз прожита із надією

Єдиною Надією що повернешся ти і очі знов побачать рідний дом.

А вдома тихо падає на підвіконня світло,

А за вікном життя триває, немов ніякої війни і не було,

Але для тебе кожна ніч тепер немов портал у пекло

А замість снів — уламки пам’яті й обличчя тих, кого вже повернути не дано.

І ось цей день настав — життя триває,

Та вже не має тих яскравих барв,

І день за днем твій розум повертає

У день, коли на захист рідної землі ти без вагання став.

У той момент життя, де не від холоду тремтіли руки,

Коли Приборкуючи страх, стискав щосили автомат,

Де кожен постріл це суддя, що на довічні муки прирікає душі

А захистити означає вбити, для судді того єдиний непохитний постулат.

А вдома тихо падає на підвіконня світло,

А за вікном життя триває, немов ніякої війни і не було,

Але для тебе кожна ніч тепер немов портал у пекло

А замість снів — уламки пам’яті й обличчя тих, кого вже повернути не дано.

В той день, коли порушить тишу у кімнаті

Звук обертання у вхідних дверях ключа,

Настане день, який запамʼятаєш ти на все життя

Де спогади тепер як мрії із дитинства тебе будуть повертати

В те місце, у той день, в те пекло, де від болю палала й розривалася земля…