Untitled

Ми йдем по сцені,тихо граєм свою роль,

Як манекени приміряємо життя

Від серця свого вже забули свій пароль,

Колишні ми полинули у забуття.

Літаємо птахами,та дивимося вниз.

Ми чуємо почуте ,та не сприймаєм нове.

Ми бачим море і не помічаєм бриз.

Та розлюбили в вікнах сонце світанкове.

Вкриваємося ковдрою самотньо....

Ми радісно кричим та забуваємо радіти

Забули ,що життя - то не зворотнє

Ми живемо,щоб вміти,та зуміли жити.

Навчилися любити і хочем тільки раз.

Ми боїмося страху та живемо із ним.

Ми колем серце пустотою наших фраз.

Нас гріє полум'я та проклинаєм дим.

Ми боїмося простягнути щастю руку,

Зробивши боляче ,душа болить в самих,

Коханням ми приносим тільки муку

Ми живемо людьми,а не лиш граєм в них.