Заборона під місяцем

Я живу між тінями й вічністю ночей,

Мене вчили: «Вовки — твої вороги».

Та коли твій погляд торкнувся очей,

Зруйнувались закони старої війни.

Я — дитя місяця, з кігтями в крові,

Мені казали: «Вампірам не вір».

Але серце б’ється швидше в мені,

Коли чую твій крок серед темних доріг.

Ти — вампір, я — вовк під місяцем,

Нам кричать: «Забудьте, не смійте, стійте!»

Та любов сильніша за всі пророцтва,

Навіть якщо світ нас хоче знищити.

Між іклами й кігтями — правда жива,

Між страхом і болем — одна весна.

Заборонене кохання, але не дарма —

Бо я твій, бо ти моя.

Моя кров холодна, та з тобою — жар,

Я вперше боюся втратити ніч.

За тебе я кину трон і вівтар,

Навіть якщо світанок — мій вирок і кінець.

Моя зграя чує твоє ім’я,

Як застереження й як прокляття.

Та я вибираю не страх, а тебе,

Навіть якщо за це — самоття.

Ти — вампір, я — вовк під місяцем,

Нам кричать: «Забудьте, не смійте, стійте!»

Та любов сильніша за всі пророцтва,

Навіть якщо світ нас хоче знищити.

Між іклами й кігтями — правда жива,

Між страхом і болем — одна весна.

Заборонене кохання, але не дарма —

Бо я твій, бо ти моя.

Якщо ніч забере мене у пітьму,

Я повернусь вовчою тінню до тебе.

Якщо сонце спалить мене без сліду,

Я житиму в твоїй крові й пам’яті.

Під забороною місяця й темряви днів

Ми стали легендою серед світів.

Нехай нас проклянуть — я не відпущу,

Бо навіть у смерті… я тебе люблю