Я знов іду по вулиці, де ми ходили разом,
І кожен крок нагадує, що ти була моїм світанком.
Твої слова ще в серці, хоч давно вже не звучали,
Здається, все забула ти, а я забути не зміг далі.
Бо ти пішла, а я стою,
Мов тінь у темряві свою ловлю.
Я так хотів тебе зберегти,
Та іноді кохання не спасти.
І хоч болить, я відпущу,
Та пам’ятатиму, як сильно я люблю.
Ти залишила слід у мені — глибше, ніж я думав,
І кожен вечір без тебе стає ще більш похмурим.
Я б все віддав, щоб повернути ту хвилину,
Де твої очі гріли, мов сонце без причини.
Я знаю — час усе зцілить,
Але сьогодні він мені не помічник.
Я не тримаю зла, не хочу болю,
Просто важко йти, коли не знаєш, хто ти без неї.
Бо ти пішла, а я стою,
Мов тінь у темряві свою ловлю.
Я так хотів тебе зберегти,
Та іноді кохання не спасти.
І хоч болить, я відпущу,
Та пам’ятатиму, як сильно я люблю.