Untitled

Білий шум. Лікарня. Пульс на дроті.

Очі відкрив — значить ще в обоймі.

Шрами мовчать, але пам’ять не спить,

Тіло зібрали — душа ще болить.

Час тут тече, ніби в чужій воді,

Вчора був фронт — сьогодні стіни пусті.

Я не герой, я просто не впав,

Коли світ ламав — я вижив. І встав.

Приспів

Я поранений — не зламаний, чуєш?

Мене тягне вниз, але я ще рушу.

Мій чорт живе в моїй голові,

Та сьогодні він не головний.

Я поранений — не зламаний, ні,

Навіть у темряві бачу вогні.

Якщо я дихаю — значить стою.

Якщо стою — значить ще воюю.

Куплет 2

Дім без пострілів — дивна тиша,

Тут не стріляють, але болить гучніше.

Дотик руки — як якір у шторм,

Не дає втонути, коли тягне в провал.

Ночами — обличчя, імена, сліди,

Ті, хто лишився там, серед темряви й мли.

Я винен, що жив. Я живу з цим щодня.

Це мій тягар. Це моя броня.

Брідж

Він шепче: “Здайся”.

Я шепочу: “Ні”.

Я ще тут.

Я ще живий.

Фінальний приспів

Я поранений — не зламаний, чуєш?

Мене тягне вниз, але я ще рушу.

Мій чорт знає страх, коли я встаю,

Навіть повільно — але йду.

Я поранений — не зламаний, ні,

Це не кінець — це нові шрами мені.

Я не прошу світ мене зрозуміти.

Я просто живу.

І цього досить, щоб битись.

Аутро (півшепіт)

Я тут.

Я живий.

Цього достатньо.