Untitled

Анічка-Марічка з ліжка — стриб-скок,

Настуся-Солодусю — за нею в стрибок!

Біжать по кімнаті, сміються, кричать,

Все кидають вгору — і ляльки летять!

Ой-ой-ой, непосидьки мої!

В хаті галас, наче в бджолиній сім’ї.

То цукерку ховають, то торт дістають,

То сміються, то враз за щічки щипнуть!

Подушки літають — ой, мамо, тримай!

Книжки й олівці — наче сніг, розкидай!

Та варто сказати: «А хто хоче мед?» —

Сестрички одразу кричать: «Я! Привіт!»

Ой-ой-ой, непосидьки мої!

В хаті галас, наче в бджолиній сім’ї.

То цукерку ховають, то торт дістають,

То сміються, то враз за щічки щипнуть!

Анічка й Настуся — веселі пташки,

Їх люблять усі — і дорослі, й малі.

Без сміху сестричок не був би наш дім,

Бо з ними весь світ стає чарівним!