Харвест

Вступ — звернення від виконавця]

Брате Діброва, я знаю — як тяжко буває,

Коли небо палає, а земля під ногами горить.

Там де інші зламались б напевно.

Ти ж Атлант, що тримає весь світ на собі.

Ти не сам, бо за твоєю спиною родина,

Ми чекаємо тебе щодня, кожну мить.

Твоя сила — то віра, твій шлях — не даремний,

Брате, тримайся. Ти — наш справжній герой.

Він вийшов із дому, де річка й роса,

Де МЕРІ шептала: «Синку, бережи небеса».

Позивний — Харвест отримав, бо жнеж зло ти орди.

Не страх, не смерть — лиш героя сліди.

В очах вогонь і віра, а у серці жага,

Він один з тих хто тримає цей наш фронт.

В бригаді «Рубіж» стоїть мов стіна,

Бо за спиною там його рідна земля.

Харвест — той, хто сіє світло між мін,

Там, де земля пам’ятає та вірить в синів.

Харвест жнивар серед поля боїв.

Він кулями, мов блискавкою, рве ворогів

Під бронею серце, не камінь, не лід,

Там обіцянка: «Сину я верну тобі світ».

У кишені є фото, стерте пилом боїв,

Його серце палає у багатті віків.

Коли лунає "приход", він мовчить,

Бо знає — за ним стоїть побратимів щит.

Сталь рветься, а він стоїть на весь зріст,

Мов незламна стіна віри в тріумф.

І коли повна тиша впаде на поля,

Він згадає свій дім, що удома рідня.

Він герой — син землі козаків,

Що жне морок орди, щоб засяяло світло в пітьмі.

Зранку сонце встає над розбомбленим краєм,

Він бачить світанок, а значить, тримаємо стрій.

Бригада «Рубіж» на позиціях мов міцний граніт,

Харвест і браття тримають миру щити.

Він не про славу, не про медалей дзвін,

Його слово як шабля б’є ворогів.

Харвест йде, де спинились б усі,

Відвойовує мир на рідній землі.

Харвест — той, хто сіє світло між мін,

Там, де земля пам’ятає та вірить в синів.

Харвест жнивар серед поля боїв.

Він кулями, мов блискавкою, рве ворогів