Ягідка-малина

Тихо, люди, не шуміть — дайте рот відкрити!

Зараз буду я співати, як на світі жити.

Якщо десь сфальшивимо — не кидайте капусти,

бо в нас і так у шлунку не дуже-то густо!

Ой, сусіде, не дивись, що я в одній тапці,

Я так бігла заспівать — загубила в травці!

А якщо мій голос вам вуха пробиває,

То це ж просто в мені совість сильно так співає!

Ой, летіла зозуленька, та й стала кувати,

Не навчила мене мати хлопців цілувати!

Чи я в полі не травиця, чи я в лузі не калина?

Я ж у мами одна дочка, як та ягідка-малина!

Наварила я борщу, напекла пампушок,

Та поки до вас дійшла — з'їла весь горщочок!

Мій миленький по городу бігав за козою,

Переплутав уночі ту козу зі мною!

Цілував її у ріжки, обіцяв купити хату,

А я ззаду підійшла — та як дам лопатою!

Ой, летіла зозуленька, та й стала кувати,

Не навчила мене мати хлопців цілувати!

Чи я в полі не травиця, чи я в лузі не калина?

Я ж у мами одна дочка, як та ягідка-малина!

Я нафарбувала губи, як ту стиглу вишню,

Думала, що в селі я найгарніша вийду!

А як вийшла за ворота — гавкнув пес сусідський,

Бо такої "красоти" не бачив світ світський!

Чи я в лузі не калина? Чи я в полі не травиця?

Я ж у мами одна дочка — найкраща дівиця!

Гей, гей, гей!