Ти мій слід

Тихо місто засинає під дощем,

Світло фар малює тіні на плечах.

Я шукаю відповіді між людей,

Та гублю їх знову в власних думках.

Крок за кроком — ніби йду не туди,

Серце каже: "Зупинись, не біжи".

Я ховаю всі слова у собі,

Бо не знаю, чи почуєш їх ти.

Я пишу тобі між рядками,

Те, що вголос сказати не зміг.

Наші мрії стали хмарами,

Що розтанули просто на сніг.

Ми були ніби два океани,

Що торкались лише берегів.

Я лишаюсь між рядками

Недописаних наших слів.

Фото в телефоні — спогад мовчить,

Скільки раз хотів усе стерти.

Час лікує, тільки серце болить,

Бо не вміє швидко забути втрати.

Може, десь ти теж не спиш вночі,

І шукаєш мене в чужих очах.

Ми загубились серед тисяч причин,

Що лишились на старих сторінках.

Я пишу тобі між рядками,

Те, що вголос сказати не зміг.

Наші мрії стали хмарами,

Що розтанули просто на сніг.

Ми були ніби два океани,

Що торкались лише берегів.

Я лишаюсь між рядками

Недописаних наших слів.

Якщо раптом почуєш мій голос крізь час —

Знай, я все ще пам’ятаю нас.

Навіть якщо розвели нас дороги,

Ти — мій слід серед тисяч тривог.

Я пишу тобі між рядками…

Та листи ці ніхто не прочитав.