Untitled

В тиші-спогади, гучні у відлунні епох,

В тиші-право, яке не прокинеться знов.

В тиші-слова, забуті минулих століть,

В тиші-сльоза, часом пробита наскрізь.

Мали лиш щастя... і за ним-боротьбу,

Мали ми неправду та закриту саму,

Мали мовчання від сенсовних розмов,

Мали прощання... та вибачились лиш знов.

Чи забудемо все, про що мріяли,любили?

Чи не полишимо справедливість у серці

своїм?

Чи не замало все, що зробили?..

Коли на прощанні залишаємо мить.