В тиші-спогади, гучні у відлунні епох,
В тиші-право, яке не прокинеться знов.
В тиші-слова, забуті минулих століть,
В тиші-сльоза, часом пробита наскрізь.
Мали лиш щастя... і за ним-боротьбу,
Мали ми неправду та закриту саму,
Мали мовчання від сенсовних розмов,
Мали прощання... та вибачились лиш знов.
Чи забудемо все, про що мріяли,любили?
Чи не полишимо справедливість у серці
своїм?
Чи не замало все, що зробили?..
Коли на прощанні залишаємо мить.