Коли десь грім і не видно світла,
І біда приходить раптово й тихо —
Він виїжджає першим з команди,
Бо його кличе служба і правда.
Старший водій у строю щодня,
За кермом — упевнена рука.
Він — ДСНС, він — наш щит і меч,
І кожен виклик — для нього не перешкода.
Це Олег Пóпач — на варті життя,
Де потрібно — там буде, без зайвих слів.
Удома чекає його сім’я:
Лєна, Тимофій і доня мила Емілія.
Серцем — в роботі, душею — в родині,
Таким, як він, ми вклоняємось низько в Україні.
Його не покажуть щодня по ТБ,
Та він — герой у справжньому житті.
Без пафосу, просто, спокійно і чітко —
Рятує світ щодня без відпустки.
Бо бути Пóпачем — значить стояти,
Коли інші бояться — йти помагати.
Залишить слід не словами, а ділом —
Таким чоловіком бути — це сила.
Це Олег Пóпач — на варті життя,
Де потрібно — там буде, без зайвих слів.
Удома чекає його сім’я:
Лєна, Тимофій і доня мила Емілія.
Серцем — в роботі, душею — в родині,
Таким, як він, ми вклоняємось низько в Україні.
І серед ночі вогонь десь палає,
У серці Рокитне — де рідна земля.
Він знає, що дім — це найкращий притулок,
За нього боронить — і вогонь, і бурю.
Де б не був — ми знаємо точно:
Олег Пóпач — той, хто поруч у скруті.
І якщо горить — не панікує,
Бо честь у серці його палає.