Untitled

Коли десь грім і не видно світла,

І біда приходить раптово й тихо —

Він виїжджає першим з команди,

Бо його кличе служба і правда.

Старший водій у строю щодня,

За кермом — упевнена рука.

Він — ДСНС, він — наш щит і меч,

І кожен виклик — для нього не перешкода.

Це Олег Пóпач — на варті життя,

Де потрібно — там буде, без зайвих слів.

Удома чекає його сім’я:

Лєна, Тимофій і доня мила Емілія.

Серцем — в роботі, душею — в родині,

Таким, як він, ми вклоняємось низько в Україні.

Його не покажуть щодня по ТБ,

Та він — герой у справжньому житті.

Без пафосу, просто, спокійно і чітко —

Рятує світ щодня без відпустки.

Бо бути Пóпачем — значить стояти,

Коли інші бояться — йти помагати.

Залишить слід не словами, а ділом —

Таким чоловіком бути — це сила.

Це Олег Пóпач — на варті життя,

Де потрібно — там буде, без зайвих слів.

Удома чекає його сім’я:

Лєна, Тимофій і доня мила Емілія.

Серцем — в роботі, душею — в родині,

Таким, як він, ми вклоняємось низько в Україні.

І серед ночі вогонь десь палає,

У серці Рокитне — де рідна земля.

Він знає, що дім — це найкращий притулок,

За нього боронить — і вогонь, і бурю.

Де б не був — ми знаємо точно:

Олег Пóпач — той, хто поруч у скруті.

І якщо горить — не панікує,

Бо честь у серці його палає.