Справжній

Не треба слів про те, куди ми йшли,
Які мости за нами догорали.
Ми в цю хвилину спокій віднайшли,
Який так довго посеред зими шукали.
Ти трохи інший. Мудрість у очах,
І сивина торкнулася вже скроні.
Ми розгубили юність по світах,
Та серце знов калатає в полоні.
І не розмах плечей широких,
І не слова, що гучно б’ють об стіни.
Це спокій у очах, таких глибоких,
Це мужність залишатися людиною.
Бо тільки справжній зможе бути ніжним,
Відкласти зброю, зняти свій шолом,
І в цьому світі, часто безнадійному.
Для неї стати затишним крилом.
Для неї бути світлом і опорою,
Для неї гору підкорити не одну.
Для неї стати рідною людиною.
І не гасити її власного вогню. 
Бо тільки справжній зможе бути ніжним,
Відкласти зброю, зняти свій шолом,
І в цьому світі, часто безнадійному.
Для неї стати затишним крилом.

pop, female, slow