

Prompt / Lyrics
Не треба слів про те, куди ми йшли, Які мости за нами догорали. Ми в цю хвилину спокій віднайшли, Який так довго посеред зими шукали. Ти трохи інший. Мудрість у очах, І сивина торкнулася вже скроні. Ми розгубили юність по світах, Та серце знов калатає в полоні. І не розмах плечей широких, І не слова, що гучно б’ють об стіни. Це спокій у очах, таких глибоких, Це мужність залишатися людиною. Бо тільки справжній зможе бути ніжним, Відкласти зброю, зняти свій шолом, І в цьому світі, часто безнадійному. Для неї стати затишним крилом. Для неї бути світлом і опорою, Для неї гору підкорити не одну. Для неї стати рідною людиною. І не гасити її власного вогню. Бо тільки справжній зможе бути ніжним, Відкласти зброю, зняти свій шолом, І в цьому світі, часто безнадійному. Для неї стати затишним крилом.
Tags
pop, female, slow
2:52
No
2/17/2026