Куплет 1:
Ти згадай той день народження,
Де все почалось між нами —
Твій погляд спіймав мене
У сукні кольору бордо.
А я запам’ятала очі —
Блакитні, чисті, як небо,
І серце прошептало:
«То він, отой, що треба…»
Приспів:
Як би доля нас не розводила,
Ми все одно знайшли свій шлях.
Бо любов — то не гра, не випадок,
То наше «завжди» в двох серцях.
І коли навкруги — хуртовини,
Ми тримаємось, як одне.
Мій Євген, ти — моя сила,
Моє серце несе тебе.
Куплет 2:
Ми зустрічались і розлучались,
Та в серці жевріла весна.
Він пообіцяв собі колись:
«Все зроблю — і вона моя».
І тепер — 18 років,
Де радість, сміх і трохи сліз.
Єгор і Матвій — наші крила,
Наша гордість і наш світлий зміст.
Приспів:
Як би доля нас не розводила,
Ми все одно знайшли свій шлях.
Бо любов — то не гра, не випадок,
То наше «завжди» в двох серцях.
І коли навкруги — хуртовини,
Ми тримаємось, як одне.
Мій Євген, ти — моя сила,
Моє серце несе тебе.
Місток:
Ти — мій герой, мій спокій, сила,
Ти — мій дім серед бур і тривог.
Я молюсь, щоб ти повернувся
У дім, де діти чекають тата знов.
Мрієм знову зустріти ранок,
Не через сни — а поруч, вдвох.
І відчути той подих щастя,
Що зове додому любов.
Ти — мій Всесвіт, моя надія,
Мій єдиний, мій рідний, мій…
Фінал:
Дякую, мій коханий,
За любов, що в серці жива.
За мужність, віру й надію,
Що тримає нас крізь літа.
Ти — мій дім і моє небо,
Мій захист від усіх тривог.
Повернись — і разом з дітьми
Ми знов напишем свій епілог.