Куплет 1 Завтра — двадцять четверте лютого знов, День, що навіки лишився без снів. Ранок розірваний вибухом знов, Небо палало в диму і вогні. Кожен із нас пам’ятає той звук, Як тиша зламалась в одну мить. Життя розсипалось в попіл і брук, Та серце навчилося жить. Приспів Під обстрілами, під ракетами, «Градами», Ми стояли — незламні, як сталь. Не зламали нас темнії зради, Не зламали ні біль, ні печаль. І крізь темряву, попіл і втрати Світло в серці своє бережем. Ми — народ, що не можна здолати, Ми вистоїм. Ми переможем. Куплет 2 Вікна тремтіли, світанок мовчав, Місто ховалося в сховищах снів. Світ тоді вперше по-справжньому став Чорно-білим без зайвих слів. Хтось узяв зброю, хтось — прапор і хліб, Хтось — дитину на руки свої. І з мільйонів розбитих сердець Постала єдина країна в бою. Приспів Під обстрілами, під ракетами, «Градами», Ми стояли — незламні, як сталь. Не зламали нас темнії зради, Не зламали ні біль, ні печаль. І крізь темряву, попіл і втрати Світло в серці своє бережем. Ми — народ, що не можна здолати, Ми вистоїм. Ми переможем. Бридж І хай пам’ять болить, як рана, І хай сльози стискають грудь — З нами правда, земля і мама, З нами сила — вперед ідуть. Фінал (тихо → потужно) Завтра — двадцять четверте лютого знов… Та вже інші ми стали тепер. Нас гартували вогонь і любов — І свобода для нас — не папір. [Outro]

24лютого