Колишні

Як так сталось, що замість коханців ми стали ніким.

Я спитаю: Ти як? А у відповідь-тиша.

І вирішую знову, я просто піти...

Не сказавши ні слова-

Ми стали колишні.

Знов немає зв'язку, не дзвенить телефон

Свої вірші пишу знову в тиші.

Серце вже не болить,

Чітко бачу кордон,

Що між нами пройшов- вже колишні.

Без ілюзій, надій марних дум й сподівань,

Без надії на зустріч у північ

Потонули у морі страхів і вагань,

Не відбулася зустріч в ту ніч.

Тож іди разом з морем надій,

Стань забутим минулим до болю.

Не назву тебе більше своїм,

Я тебе відпускаю, герою!

Не сказавши ні слова-

Ми стали колишні.

Знов немає зв'язку, не дзвенить телефон

Свої вірші пишу знову в тиші.

Кожен в блоці думок,

Кожен знає, так робити не Ок.

Але ранимо душу ми знову,

Уникаєм відверту розмову.

Стань забутим минулим до болю.

Не назву тебе більше своїм,

Я тебе відпускаю, герою!