Ти знову прийдеш обійняти
Отрутою зрад нелюбові,
Я вчуся тебе пробачати,
І знову помру на півслові...
І знову безсоння- колиска,
І колір у неба червоний,
Моя солодка помилка,
І біль пожиттєво бездоний.
Навіщо прийшов обійняти?
Навіщо збираєш ці зорі
Бажаєш, не хочеш втрачати
Тримаєш мене у неволі?