Untitled

Мені важко підібрати слова,

Я не звик говорити про біль.

Я тримаю усе так глибоко,

Наче біль — це мій власний стиль.

Ночі тиснуть, як камінь на груди,

Тиша ріже сильніше за крик.

Я для всіх — мов залізна людина,

А всередині — зламаний світ.

Приспів:

Я не вмію сказати, як болить,

Я мовчу — бо так легше жити.

Моє серце стискає зсередини,

Та я далі іду… і дихаю.

Це не слабкість — це мій тихий крик,

Без сліз і гучних слів.

Якщо поруч ти просто будеш —

Я витримаю цей світ.

Мені кажуть: «Тримайся, брат»,

Наче це вирішує все.

Я тримаюсь не через силу,

А тому що ще хтось чекає мене.

І не треба гучних обіцянок,

Не лікує фраза «все мине».

Іноді достатньо мовчання,

Щоб не впасти остаточно на дно.

Приспів:

Я не вмію сказати, як болить,

Я мовчу — бо так легше жити.

Моє серце стискає зсередини,

Та я далі іду… і дихаю.

Це не слабкість — це мій тихий крик,

Без прикрас і гучних слів.

Я не зник — я просто несу

Свій тягар… і ще живий.

Фінал:

Я живий.

Навіть якщо болить.